Вперше ця модель з'явилася ще в 1983 році, відтоді зазнавши різних змін. Випускалася аж до 1993 року, тобто 10 років, після чого модель була знята з виробництва. Лише 1999 року японський концерн вирішив відновити виробництво колись популярного мотоцикла.

Малокубатурники відрізняються між собою незначно, у кожної фірми, яка їх виробляє, своя фішка, у когось найкраща тяга на низах, хтось краще поводиться на шосе, хтось на пересіченій місцевості. В цілому, якщо розглядати найбільш популярні моделі, то можна сказати, що в хорошому стані малокубатурник надійний і прослужить ще довго, благо пробіг у таких мотоциклів може досягати вершин в 80 тисяч кілометрів. Звичайно, потрібно враховувати, що необхідно стежити за рівнем олії і під час міняти витратники.

текст з Моторевю № 2, 2005 р.: Серед усього різноманіття моделей мотоциклів, випущених за останні чверть століття, часом зустрічаються моделі, які просто вражають своєю добротністю, утилітарністю, надійністю і невибагливістю. До таких і відноситься машинка, що розглядається. Двигун Простий, надійний і невибагливий мотор повітряно-олійного охолодження від ендуро XT-400 Artesia використовувався ще в попередній модифікації мотоцикла. У цій моделі він позбувся кік-стартеру, але придбав електростартер. Чи варто говорити про те, який запас міцності лежить в ендурівському моторі, нехай і «підтиснутому» на 2 к. с., і наскільки він невибагливий? Само собою, динамічними характеристиками мотор не приголомшує - такий спокійний «чих-пих» для міста, досить тягливий і еластичний. При своєчасному обслуговуванні мотор буде практично вічним. Загальний характер роботи КПП від зміни передавальних відносин не змінився - як вона була розрахована на жорстку роботу ендурівським мотоботом, такою вона і залишилася - з пристойним ходом і невиразним спрацьовуванням. Надійність, ясна річ, теж залишилася ендурівською, тобто абсолютною. Рама і обвіс Проста сталева трубчаста рама має цілком гідні характеристики для такого утилітарного мотоцикла. Обвісу як такого немає. При падіннях якщо що і страждає, так це сам мотоцикліст в першу чергу. Щось ще суттєве на цьому мотоциклі пошкодити практично неможливо. Ну... Майже... Комбінація приладів і фара б'ються так само успішно, як і у будь-якого класика-нейкеда. Підвіски Підвіски, як і годиться простому і дешевому апарату, найпростіші - нерегульований телескоп попереду і моноамортизатор з регулюванням по піджаттю ззаду. Енергомісткість підвісок на цілком гідному рівні. Гальма А ось цим мотоцикл творці наділили від душі! Передній 320-мм диск з чотирипоршневою скобою настільки різко осаджує мотоцикл, що початківці постійно їм перетормажують. Якщо кому не вистачає енергетики гальм, то варто перевірити стан рідини і тип використовуваних колодок - гальма у мотоцикла душевні! Заднє гальмо - цілком адекватне. Комфорт Як і будь-який класичний мотоцикл, SRX цілком комфортний. Особливо варто відзначити його міські можливості - тяговитий мотор, сам мотоцикл вузький, як гончий пес, та й такий же легкий, великий кут повороту керма, невелика база - все це в пробках дозволяє вертітися вужем, проповзаючи в такі місця, куди тільки скутер сунеться. Однак на трасі цей городянин абсолютно недоречний - вже зі 120 км/год починають дошкуляти конкретний вітродуй і вібрації мотора. Та й коротка база в поєднанні з малою вагою нагадують про себе шараханням по полотну від найменшої купини і бічного пориву вітру. При цьому ще й місткість бака зовсім не далекобійна. А надумаєте посадити пасажира, і від динаміки залишаться сльози. Щоправда, сам пасажир довго не всидить - «жердочка» під ним жорсткувата і вузькувата. Модифікація Існує версія з мотором 600 см3. Відрізняється тільки обсягом мотора. У попередній модифікації 1985-1990 рр. мотоцикл випускався з дещо іншою ходовою частиною, із задньою підвіскою класичної схеми, з двома амортизаторами та іншою формою сідла.

Мабуть, це найкращий мотоцикл з усіх, які можна віднести до класу вуличних мотоциклів. Він потужний, швидкий, красивий, динамічний, та можна багато підібрати чудових епітетів. Зовні він схожий на звичайний чоппер. Його зовнішній вигляд нагадує легендарний Харлей, навіть двигун і той практично ідентична копія. Посадка у мотоцикла класична, це вже відрізняє його від звичного чоппера. Кут розташування керма якраз і натякає на те, що Yamaha V-Max дійсно спортивний міський мотоцикл, нехай він і виглядає, як чоппер, але це йому не заважає бути чимось іншим.