ЛАЗ-697 «Турист»: легендарний міжміський автобус радянської доби

Міжміський автобус ЛАЗ-697 «Турист» займає особливе місце в історії радянського автомобілебудування. Він став першою спеціалізованою моделлю для далеких пасажирських перевезень і туристичних маршрутів, поєднавши в собі передові для свого часу інженерні рішення, запозичені з кращих європейських зразків. Ця машина не просто перевозила людей — вона задавала стандарти комфорту та безпеки на десятиліття вперед.

Передумови створення: від прототипів до власної концепції

Для реалізації амбітного проєкту на заводі створили спеціалізоване конструкторське бюро, керівництво яким доручили В.В. Осепчугову. Кістяк КБ склали молоді інженери-автомобілебудівники, які щойно закінчили профільні виші. Спочатку планувалося налагодити випуск ліцензійної копії автобуса ЗІС-155, але молодий колектив категорично відмовився від цієї ідеї, наполягаючи на створенні власної оригінальної машини.

Керівництво країни підтримало ініціативу. Для вивчення передового досвіду було закуплено найновіші на той час європейські автобуси — «Магірус», «Неоплан» та «Мерседес». Інженери заводу буквально розібрали їх до гвинтика, ретельно аналізуючи конструкторські особливості імпортних машин. Це дозволило уникнути помилок і втілити найкращі технічні рішення у власній розробці.

До кінця 1955 року дослідний зразок автобуса був практично готовий. Уперше в радянському автобусобудуванні застосували силову основу з труб прямокутного перерізу, до якої жорстко кріпився каркас кузова. Двигун, що також стало новинкою, розташовувався поздовжньо в задній частині машини. Підвіску коліс розробляли спільно з інженерами НАМІ — вона була залежною, ресорно-пружинною, з прогресуючою жорсткістю, що забезпечувало стабільний комфорт незалежно від завантаження автобуса. У 1956 році з конвеєра зійшов перший міський ЛАЗ-695, який став базою для майбутніх міжміських модифікацій.

ЛАЗ-697 «Турист»: народження легенди

Восени 1958 року Львівський автозавод презентував дослідний зразок автобуса, призначеного для міжміських сполучень. Машина отримала індекс 697 та доповнення «Турист», що вказувало на її спеціалізацію. Це був спільний продукт інженерів заводу та конструкторів інституту НАМІ, які врахували як технічні вимоги, так і потреби пасажирів у тривалих поїздках.

Конструктори суттєво переробили базову модель ЛАЗ-695. Ширмові двері по обидва боки салону замінили на одну одностулкову з ручним відкриванням. Дах зробили розсувним, що дозволяло забезпечити природну вентиляцію. За мікроклімат відповідали дві системи: калориферне опалення та примусова вентиляція з ультразвуковим зволожувачем повітря — революційне для того часу рішення.

Салон розраховувався на 33 сидячі місця. Крісла мали комфортабельну конструкцію з регулюванням нахилу спинки. Кожне місце оснащувалося індивідуальним плафоном нічного освітлення, сіткою для книг та преси, а також попільничкою. Для екскурсовода передбачалося окреме 34-те крісло з можливістю повороту на 180 градусів. Саме на цій моделі вперше з'явився фірмовий знак ЗІЛ — літера «Л» у хромованому обрамленні, який згодом став візитівкою всіх автобусів ЛАЗ.

Готовий зразок представили на Виставці досягнень народного господарства (ВДНГ) у новій категорії «Міжміські автобуси». Після виставки автобус вирушив із туристичною групою найкращих працівників заводу в подорож соціалістичними Польщею та Чехословаччиною, де успішно пройшов випробування в реальних умовах експлуатації.

Дубль два: удосконалена версія

На початку літа 1959 року ЛАЗ створив другий варіант «Туриста» під тим же маркувальним номером, але з низкою конструктивних відмінностей. Найсерйозніші зміни торкнулися даху: розсувну конструкцію замінили на величезний люк розміром 1,8 х 2,7 метра, через що зменшилася площа скління скатів даху. Уперше над лобовим склом встановили повітрозабірник, який за формою нагадував козирок кепки та забезпечував природну вентиляцію салону. Цей елемент став характерною рисою всіх наступних моделей ЛАЗ.

Багажне відділення розмістили під підлогою салону, завантаження здійснювалося через спеціальні бічні люки. Силовий агрегат — двигун ЗІЛ-164, підвіска — ресорного типу з чотирма напівеліптичними ресорами та пружинами для корекції. Цей автобус два роки поспіль експонувався на міжнародних виставках: у 1959 році у Франції, а в 1960 — у Швейцарії, де отримав високі оцінки фахівців.

Серійні машини відрізнялися від дослідних силовим агрегатом. На міжміські автобуси встановлювали 109-сильний двигун ЗІЛ-158А, такий самий, як і на міській моделі ЛАЗ-695Б.

Технічні характеристики ЛАЗ-697

• Габаритні розміри (довжина, ширина, висота): 9,19 х 2,5 х 2,99 метра
• Споряджена маса: 6950 кг
• Повна маса: 10 230 кг
• Дорожній просвіт: 27 см
• Максимальна швидкість: 80 км/год
• Потужність двигуна: 109 к.с.
• Коробка передач: механічна, п'ятиступенева
• Зчеплення: однодискове, сухе, з гідравлічним приводом
• Ширина дверного отвору: 84 см
• Кількість пасажирських місць: 33
• Ширина проходу: 45 см
• Мінімальний радіус повороту: 9,6 метра

Модифікації «Туриста»

Після запуску серійного виробництва ЛАЗ-697 отримав чотири основні модифікації: 697Е, 697М, 697Н та 697Р. Кожна з них вносила певні вдосконалення, що відповідали вимогам часу.

Модифікація «Е»

Із 1961 року завод ЗІЛ почав постачати для львівських автобусів нові 150-сильні двигуни від ЗІЛ-130. Це дозволило підвищити максимальну швидкість до 87 км/год. Моделі отримали літеру «Е» в індексі — ЛАЗ-695Е та ЛАЗ-697Е. Спочатку партії нових двигунів були невеликими, тому паралельно випускалися «старі» версії. Зовнішньо машини не відрізнялися. Ситуація змінилася в 1964 році, коли поставки стали регулярними, а новий двигун повністю витіснив попередника. Тоді ж автобус отримав незначні зовнішні зміни: колесні арки стали округлими, зникли спадаючі бічні молдінги. У такому вигляді модель випускали до 1969 року.

Модифікація «М»

У 1970 році автобус зазнав глибших змін, які торкнулися як міжміської, так і міської моделі. Індекси отримали літеру «М» — ЛАЗ-697М та ЛАЗ-695М. Конструктори повністю відмовилися від скління скатів даху, натомість збільшили площу бічних вікон. Зникла труба повітрозабірника двигуна в задній частині — її замінили бічні дефлектори. Це покращило аеродинаміку та зовнішній вигляд машини.

Модифікації «Н» та «Р»

Подальші модифікації «Н» та «Р» вносили переважно косметичні зміни та вдосконалення ходової частини. Вони випускалися до припинення виробництва модельного ряду ЛАЗ-697 у 1978 році. Загалом за 20 років виробництва було випущено понад 30 000 автобусів цієї серії, які експлуатувалися не лише в СРСР, а й у країнах соціалістичного табору.

ЛАЗ-697 «Турист» став символом радянського автобусобудування, поєднавши в собі інженерну сміливість, практичність і турботу про пасажира. Його конструктивні рішення — від силової основи до системи мікроклімату — на десятиліття визначили вектор розвитку вітчизняного пасажирського транспорту. Сьогодні ці автобуси є бажаним експонатом для колекціонерів ретротехніки, а їхній впізнаваний силует і досі викликає ностальгію в поціновувачів автентичної автомобільної історії.

Еволюція львівського «Туриста»: від ЛАЗ-697М до ЛАЗ-697Р

Історія радянського автобусобудування знає чимало знакових моделей, але ЛАЗ-697 «Турист» посідає серед них особливе місце. Ця машина стала символом міжміських перевезень 1970–1980-х років, пройшовши кілька етапів глибокої модернізації. Кожна нова модифікація відображала не лише технічний прогрес Львівського автобусного заводу, а й зміну вимог до пасажирського транспорту середнього класу. Розглянемо детально, як змінювався «Турист» від перших зразків до завершення виробництва.

Перший демонстраційний зразок ЛАЗ-697, представлений на московській виставці ще 1969 року, суттєво відрізнявся від серійних машин. Інженери заводу експериментували з аварійними виходами, замінюючи ними традиційні бокові стекла, а передок автобуса мав унікальне оформлення. Однак саме серійна версія ЛАЗ-697М заклала основу для всієї подальшої лінійки. У трансмісії відбулися ключові зміни: заводський задній міст поступився місцем угорському мосту «Раба», який забезпечував вищу надійність і кращу сумісність з гідропідсилювачем рульового керування. Це рішення значно покращило керованість 29-місного автобуса на трасах.

ЛАЗ-697М: перші кроки та гібридні перехідні моделі

Серійний випуск ЛАЗ-697М тривав до 1975 року, і вже тоді завод готував наступника — модифікацію ЛАЗ-697Н. Перехід відбувався поступово, що призвело до появи унікальних гібридних машин. У цих автобусів передня частина кузова залишалася від «М», а задня вже належала новій «Н». Такі проміжні моделі дозволяли заводу тестувати нововведення без зупинки конвеєра. Водночас інженери продовжували вдосконалювати шасі: окрім моста «Раба», на пізніх версіях 697М почали встановлювати модернізовані гальмівні системи з пневматичним приводом, що підвищувало безпеку на завантажених трасах.

Технічні особливості ЛАЗ-697М

Базовий двигун — V8 ЗІЛ-130 потужністю 150 к.с., який працював у парі з 5-ступінчастою механічною коробкою передач. Витрата палива сягала 28–30 літрів на 100 км, що для свого часу вважалося прийнятним показником. Кузов мав несний тип, а підвіска — залежну ресорну конструкцію з гідравлічними амортизаторами. Салон розрахований на 29 сидячих місць, з можливістю перевезення до 10 стоячих пасажирів у години пік.

ЛАЗ-697Н: новий дизайн передка та вентиляційні рішення

Буква «Н» в індексі з’явилася після збільшення розмірів лобового скла у 1973 році, хоча вперше машину з таким позначенням показали на виставці досягнень у Москві ще 1971-го. Фактично це був той самий 697М, але з оновленим дизайном передньої частини. Масовий випуск стартував у 1975 році, паралельно з підготовкою до наступної модифікації — ЛАЗ-697Р. Під час перехідного періоду з конвеєра сходили проміжні моделі з низкою конструктивних змін.

Інновації в салоні та кузові

У цих автобусах повністю відмовилися від кватирок у бокових вікнах, замінивши їх суцільним склопакетом. Вентиляцію салону забезпечував зовнішній повітрозабірник на даху, що значно покращило мікроклімат у спекотну погоду. Ще однією помітною зміною стала поява другої вхідних дверей у задньому звисі кузова. Це рішення спростило посадку-висадку пасажирів, але водночас зменшило кількість сидячих місць до 27. Інженери заводу також модернізували систему опалення, інтегрувавши додаткові канали подачі тепла до ніг пасажирів задніх рядів.

ЛАЗ-697Р: фінальна версія «Туриста»

Виробництво ЛАЗ-697Р розпочалося, як і планувалося, у 1978 році. Традиційно нова модифікація відрізнялася від попередньої незначно, але ці відмінності були принциповими. Найпомітнішим стало повернення до одних вхідних дверей — від задньої знову відмовилися через зменшення пасажиромісткості. Це дозволило збільшити кількість сидячих місць до 31, що відповідало потребам міжміських маршрутів.

Зовнішні ідентифікатори моделі

Головна візуальна прикмета ЛАЗ-697Р — розташування покажчиків повороту. Вони отримали квадратну форму і монтувалися безпосередньо над фарами. У попередньої моделі 697Н поворотники мали круглу форму і розташовувалися збоку від фар. Крім того, на 697Р змінили форму задніх ліхтарів, зробивши їх більш прямокутними, що покращило видимість у темну пору доби. Двигун залишився тим самим — ЗІЛ-130, але систему запалювання модернізували для підвищення надійності.

Завершення виробництва та перехід до ЛАЗ-699

Усі модифікації 697-ї серії належали до середнього класу автобусів, але час вимагав машин з більшою пасажиромісткістю. У 1985 році виробництво старих «Туристів» повністю припинили. Їм на зміну прийшов 41-місний ЛАЗ-699, який став логічним продовженням лінійки. Варто зазначити, що 697-ма серія залишила помітний слід в історії: загалом було випущено понад 30 000 автобусів усіх модифікацій, що робить її однією з наймасовіших у радянському автобусобудуванні.

Сучасний стан та ретро-цінність

Попри те, що з моменту появи першого дослідного зразка минуло понад пів століття, оголошення про продаж ЛАЗ-697 досі можна зустріти на майданчиках з ретро-технікою. Багато машин збереглися не лише в робочому, а й у відмінному стані. Звісно, для регулярних міжміських рейсів такий автобус використовувати недоцільно через високі витрати пального та застарілу конструкцію, але для приватних колекцій він є справжньою знахідкою. Ціни на ринку коливаються від 2000 до 8000 доларів залежно від стану та рідкості модифікації.

Особливе місце посідає ЛАЗ-697М із музею міського транспорту Києва. Це одна з трьох машин, що збереглися в первозданному вигляді та навіть на ходу. Автобус потрапив до музею після реставрації, проведеної безпосередньо на заводі ЛАЗ. Його реальна вартість важко піддається оцінці, але головне — це живий свідок епохи, який нагадує про те, як розвивався автотранспорт в Україні. Сьогодні ентузіасти реставрують «Туристів» по всій країні, повертаючи їм заводський вигляд та використовуючи на ретро-фестивалях.

Таким чином, еволюція ЛАЗ-697 від перших демонстраційних зразків до завершення виробництва демонструє не лише технічний прогрес, а й адаптацію до реальних потреб пасажирських перевезень. Кожна модифікація — 697М, 697Н, 697Р — стала відповіддю на виклики часу, а сам «Турист» назавжди залишився в пам’яті як один із найвпізнаваніших автобусів радянської доби.