Антиводіння: мистецтво не їхати, а боятися

Усе життя я була відмінницею. І справа не в навчанні, точніше, не тільки в ньому. «Відмінницею» я завжди була в душі. Мені все потрібно робити краще за інших. Тому, коли я пішла на автошколи, я не чекала від себе підступу. Спочатку його й не було: нормально відвідувала заняття, склала іспит із першого разу, отримала права (хоча фото там було таке, що мене не впізнала навіть власна мама). Навіть двічі виїжджала на батьковій машині. І на цьому все. На третій раз я глухла через кожен метр, плутала передачі, забувала дивитися в дзеркала. Наче хтось зачарував, чесне слово.

З появою власного авто ситуація не лише не покращилася, а навпаки — стрімко погіршилася: з’явився страх водіння. Чоловік підозріло запитував, у якому кіоску я купила права, і вдягав каску щоразу, коли я сідала за кермо. Кілька років я наполегливо намагалася опанувати водіння, поки врешті-решт не махнула на це рукою. Зате тепер я можу з гордістю назвати себе «антиводієм» (навіть навчилася не соромитися цього) і давати уроки «антиводіння». Якщо раптом (ну, мало що буває) вам саме потрібно навчитися такій справі — вітаю, ви потрапили за потрібною адресою. Усі ці принципи випробувані на власному досвіді.

Урок перший: страх до старту

Починайте боятися й хвилюватися ще до того, як сядете за кермо. Переживати можна на будь-яку тему: «Я заглухну посеред дороги», «Я знову вирву з м’ясом ручку перемикання передач» (якщо з вами такого ще не траплялося — просто приберіть слово «знову», я вже давно цього не роблю), «Я три з половиною години повзтиму за фурою, але боятимуся її обігнати», «Ця кофта мене старить, усі зустрічні водії сміятимуться». Потіть долоньками, тремтіть колінками, стукайте зубами — і за перший урок з «антиводіння» ви отримаєте гарантовану п’ятірку. Головне — створити правильний емоційний фон: якщо ви не нервуєте, ви робите щось не так. Пам’ятайте: спокійний водій — це небезпечний водій, бо він не готовий до катастрофи.

Урок другий: поза «сталевий стрижень»

Під час їзди сидіть прямо, наче проковтнули парасольку-тростину без ручки, вчепившись у кермо до побіління кісточок пальців, витріщивши очі й щосили втиснувши спину в сидіння. Перевірено: напружуючись у такій позі, можна пропустити масу цікавого на дорозі — світлофори, знаки, пішоходів, а в деяких випадках — лисичку й їжачка. Ваше тіло має стати монолітним блоком, що не піддається жодним зовнішнім впливам. Якщо ви відчуваєте, що м’язи шиї починають боліти вже через п’ять хвилин — ви на правильному шляху. Розслаблення — це ворог антиводія. Що більше ви скуті, то менше шансів, що ви випадково зробите щось правильно.

Урок третій: естетика понад усе

За кермом важливо виглядати дуже добре, щоб око зустрічних водіїв відпочивало на вас. Тому вбиратися треба в туфлі на шпильках (ну й що, що водії їх не бачать? Вони є, а отже, є й упевненість у власній невідворотності), майку, бретельки якої врізаються в плечі, і таку вузьку спідницю, у якій незручно дихати. Сидітимете, обливаючись потом, як свинка, але зате — як красива свинка, а це важливо. Пам’ятайте: комфорт — це для слабаків. Справжній антиводій жертвує зручністю заради стилю. Якщо ваш одяг не обмежує рухів, ви не відчуваєте справжнього драйву. Додайте до цього яскравий макіяж і зачіску, яка розпадається від найменшого вітру, — і ваш образ готовий.

Урок четвертий: забудькуватість як чеснота

Забути вдома окуляри — це вершина антиводійської майстерності. У такому разі водіння триватиме три секунди — рівно стільки, скільки потрібно, щоб усвідомити, що ви забудько. Чоловік ввічливо запропонує вам перейти на заднє сидіння й подумати над своєю поведінкою — сліпим у нас заборонено сідати за кермо. Але якщо ви все ж вирішите їхати далі, то світлофори перетворяться на розмиті плями, а пішоходи — на примар. Це додасть вашій поїздці елемент адреналіну й містики. Ідеальний антиводій також забуває зарядити телефон, перевірити рівень пального й закрити бензобак. Чим більше дрібниць випущено з уваги, тим яскравішим буде досвід.

Урок п’ятий: параноя — ваш друг

І нарешті, п’ятий, заключний урок: до всього (до всього!) на дорозі треба ставитися з підозрою, недовірою, як до ворога. Діти бігають? Вони можуть потрапити під машину, тому треба знизити швидкість до мінімуму. Великий рух навколо? Не в’їхати б у чужу машину — знижуємо швидкість. Не проїхати б поворот — треба повільніше. Через пів години пасажири починають ввічливо цікавитися — чи є у вас у машині третя швидкість? Ще через пів години горе-водія мітлою виганяють із водійського місця, вішають на спину напис «Із цією людиною в машину не сідати!» і дарують п’яльця й канву. Параноя має бути тотальною: кожен поворот — це пастка, кожен пішохід — потенційний самогубець, кожен інший автомобіль — смертельна загроза. Якщо ви не відчуваєте, що ось-ось скоїте ДТП, значить, ви недостатньо зосередилися.

Вітаю, ви пройшли початковий курс навчання «антиводіння». За видачею сертифікатів приходьте у вівторок. Але пам’ятайте: справжній антиводій ніколи не зупиняється на досягнутому. Щоразу, сідаючи за кермо, ви маєте відчувати, що робите це вперше в житті. Невпевненість, страх і хаос — ось три кити, на яких тримається це мистецтво. І якщо ви досі не розбили машину, не втратили права й не отримали струс мозку — ви ще не справжній антиводій. Практикуйтеся далі, і колись ви досягнете ідеалу: повної нездатності кермувати без сторонньої допомоги.